26.03.2024
Мотивація дитини до навчання – важливий чинник
Ефективне навчання залежить не лише від методів і форм роботи в навчальному процесі, та не лише від здібностей дитини. Дослідники навчальної діяльності все більше і більше визнають, що мотивація є вкрай важливою характеристикою, яка охоплює всі аспекти виховання та навчання.
З впровадженням карантинних заходів й переходом до дистанційного або змішаного навчання, мотивація до навчання в більшості дітей могла змінюватись не на користь навчанню. Діти у військовий час, у ситуації небезпеки, лиха, невизначеності, стресу, з виникненням сильних емоційних бурь, страху, тривоги, могли взагалі не демонструвати бажання вчитися. Все це негативно впливає на мотивацію учнів до навчання. Спробуймо розібратися в питанні такого важливого чинника в навчанні, як мотивація: її види, як формується небажання вчитися, і що робити, щоб впливати на мотивацію дитини до навчання та бути вмотивованою, навіть у важкі часи.
Що таке мотивація?
Мотивація – це бажання і готовність людини робити щось. Це сила, яка спонукає нас йти до певної мети, виконувати завдання. Мотивація в освіті - це та сила, яка підтримує учнів, навіть у ситуаціях з перешкодами та труднощами.
Види мотивації школярів:
Ігрова - дитина “грає” за своїми правилами, не завжди підкорюючись шкільним правилам. У будь-який момент може виявити небажання навчатися.
Соціальна- дитина йде в школу дружити. Часто на шкоду навчанню. Якщо стосунки не складаються, може відмовлятися вчитися та більше часу проводити в онлайн-іграх.
Мотивація досягнень– дитина йде в школу за найвищими балами. Якщо не вдається бути успішним, то в такої дитини мотивація знижується.
Навчальна. Дитина йде в школу вчитися: усвідомлено, за знаннями. До сформованості навчальної мотивації дитині необхідно дозріти; багато психологів вважає, що дитина дозріває до навчальної мотивації ближче до 7 років. Навчальна мотивація за джерелами виникнення може бути:
внутрішня (присутній пізнавальний інтерес, прагнення дитини отримувати нові знання та навички, бажання самостійно вчитися). Є багато досліджень, які показують, що діти, які мають внутрішню мотивацію, краще навчаються.
зовнішня (орієнтованість на винагороду або оцінку). Зовнішня навчальна мотивація зумовлюється зовнішніми чинниками: дозвіл пограти за комп’ютером після виконання домашніх завдань, обіцянка купити іграшку, якщо будуть гарні оцінки тощо.
Звідки береться небажання вчитися?
Вчені довели: немає дітей, які не хочуть нічим займатися. Періоди нейронної гнучкості та змін, коли ми маємо можливість перетворити дітей на впевнених, витривалих, зацікавлених учнів, які навчаються протягом всього життя – дошкільний та підлітковий вік.
50% наших здібностей до навчання розвиваються в перші чотири роки життя. Тобто все, що людина пізнає в своєму житті, з яким бажанням, допитливістю, зацікавленістю та інтересом - будується на цьому фундаменті. Багато підходів до раннього віку, як-от підхід через цікавість, використовують вроджений інтерес дітей до навколишнього світу. Діти, які здаються мало вмотивованими, насправді, мають розвинену мотивацію уникнення, яка сформувалася ще в дошкільному віці: якщо дорослі ігнорують звернення дитини й переймаються лише тим, щоб задовольнити її фізіологічні потреби; якщо мама, приміром, схильна до гіперопіки і навіює дитині, що на кожному кроці – небезпека тощо. Небажання вчитися може виникати у тих дітей, яких ще в дошкільному віці не привчали долати труднощі. Завдання саме дошкільного віку – розвивати в дитини вміння долати себе: привчати робити не тільки те, що подобається, а й те, що необхідно. Це формує в дитини довільну поведінку, вміння рахуватися з чужою думкою і бажаннями.
Проте, коли діти стають старшими, прагнення до відкриття та навчання змінюється. У підлітків внутрішня мотивація до навчання часто знижується. Натомість вони шукають зовнішні винагороди, як механізм, який допоможе їм досягти своїх цілей, тобто ми говоримо про зовнішню мотивацію. Окрім цього, підлітки особливо болісно реагують на несприйняття однолітків, від чого навчальна мотивація може переходити у мотивацію уникнення, а світ віртуальний (комп’ютерні ігри, соціальні мережі) може здаватися більш цікавим та захоплюючим.
Дитина будь-якого віку може виявляти небажання вчитися й з низки причин: почуття небезпеки (коли нам страшно, ми не можемо ефективно навчатися і працювати); низька самооцінка; шкільна тривожність; занадто легкі для дитини завдання; перевтома; фізичні чи ментальні порушення; органічні причини (види ММД, дислексія, СДУГ); конфліктна ситуація в родині; невизначеність щодо розпорядку дня (культивує в дитини невпевненість і тривогу). Якщо причина лежить глибше або ви не можете її знайти, варто проконсультуватися з психологом, який допоможе розібратися в ситуації, що виникла і, можливо, дасть конкретні поради.
Чи може зовнішня мотивація покращити результативність навчання?
Учні, які мають внутрішню мотивацію, мають більше шансів досягти успіху в навчанні. Підвищити внутрішню мотивацію можна за допомогою зовнішніх засобів (оцінки, медалі, грамоти тощо). Та все ж таки в освіті є місце як внутрішній, так і зовнішній мотивації: обидві форми можуть доповнювати одна одну. Можливо, спочатку потрібні методи зовнішньої мотивації дітей, щоб побудувати культуру досягнень та успіху. Як тільки школа створить середовище, сприятливе для навчання, вона може поступово почати змінювати зовнішні мотиви, щоб ще більше надихати внутрішнє бажання своїх учнів вчитися. Однак, як тільки процес зовнішньої мотивації через винагороду стає звичним, ставлення учнів до навчання починає контролюватися лише стимулом.
Мотивація дитини в умовах військового часу.
У період військового стану в країні, школи працюють, переважно дистанційно. Але це не заважає школам бути для дитини тією спільнотою, де кожен учень може відчувати глибоке почуття приналежності. В освіті мотивація допомагає учням зосередити свою увагу на ключовій цілі чи результаті. При цьому їх не мають бентежити можливі відволікаючі фактори. Діти, за умови відновлення їх психоемоційного стану від стресових обставин, здатні підтримувати свою увагу на навчанні протягом тривалого часу. Шкільна спільнота, навіть у важкі часи, рухає і мотивує учнів. І, навіть якщо дитина не хоче навчатися, в неї емоційні гойдалки, дуже важливо залишати її включеною в шкільне середовище, де, окрім розвитку інтелекту, виховуються її індивідуальність, дитина вчиться соціальній взаємодії, розвивається її емоційний інтелект і є певний вплив на емоційний стан.
Дуже важливо надати кожній дитині, яка цього потребує, психологічну допомогу, адже за результатами останніх опитувань, українські діти демонструють ті чи інші ознаки психотравматизації, через що ефективне навчання, включаючи мотиваційний аспект є проблематичним.
Мотивувати дітей може бути складно, але є певні перевірені стратегії впливу, як з боку батьків, так і з боку педагогів навчальних закладів.
Підтримка допитливості
Насамперед дуже важливо не задушити витоки внутрішньої мотивації, коли маленька дитина намагається пізнавати й досліджувати світ, ставить батькам багато запитань. Дорослий, детально й терпляче, відповідаючи на всі запитання дитини, формує в неї установку, що процес пізнання нового — це цікаво. Створивши ситуації, в яких помилки є нормою, частиною процесу засвоєння знань (частиною досвіду, гри, необхідною умовою для того, щоб навчитися), ми вчимо дитину перетворювати будь-яку помилку в засіб розвитку, а не привід для звинувачень.
Мотивація на зростання та розвиток.
Якщо розглядати освіту як постійну криву навчання, а не як лінійний процес, то можна побачити, що успіхи у навчанні, як і настрій, можуть коливатися. В цьому сенсі мотивація залежить від установок учнів: установка на розвиток і зростання, незалежно від оцінок, перетворення викликів на досвід, чи установка на миттєве визнання, фіксоване мислення, яке не сприймає невдач.
Щоб розвивати у дітей мотивацію на зростання та розвиток треба хвалити дітей за процес, а не за їх здібності чи таланти, визнавати їх зусилля, зосередженість або наполегливу роботу, оскільки це якості, які роблять учнів стійкими. Коли учні демонструють бажання навчатися та успіх, вони заслуговують на визнання. Коли діти відчувають себе більш досвідченими в чомусь, у них розвивається більше почуття свободи, тому вони більше цікавляться наступним аспектом навчання. Визнання змушує учнів почуватися добре, з почуттям власної гідності. Ця тактика ефективно може використовуватися в інклюзивній освіті, де кожен учень оточений сприйняттям та можливостями отримує шлях до успіху, де відзначають та поважають нейрорізноманіття.
Пріоритет соціальним навичкам.
Здорові стосунки між однолітками та педагогами можуть впливати на мотивацію учнів. Це забезпечує емоційну підготовку до навчання учнів, де всі учні можуть стати турботливими, чуйними, підтримувати один одного. Експерт з вивчення мотивації, канадський професор Ф. Гуай, наприклад, стверджує, що замість того, щоб зосередитись на винагородах, краще зосередитись на якості взаємин з учнями, спонукаючи їх висловлювати свої емоції та ділитися своїм досвідом у навчанні.
З’ясувати причини, чому дитина відмовляється навчатися.
В цьому може допомогти розібратися психолог.
Бажаємо успіхів!
Практичний психолог Тарасенко Анна.